CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Сам. 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2-а Самуїлова

Розділ 3

1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.

2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;

3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,

5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.

6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.

7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“

8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?

9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,

10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.

11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.

12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.

13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.

14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.

17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.

19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.

21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.

22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.

28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.

29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.

31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.

32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.

33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?

34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.

35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“

36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.

37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“

2-я книга Царств

Глава 3

1 И была продолжительная752 распря4421 между домом1004 Сауловым7586 и домом1004 Давидовым.1732 Давид1732 все более2390 и более2390 усиливался,1980 а дом Саулов7586 более1800 и более1800 ослабевал.1980

2 И родились32053205 у Давида1732 сыновья1121 в Хевроне.2275 Первенец1060 его был Амнон550 от Ахиноамы293 Изреелитянки,3159

3 а второй4932 сын его — Далуиа3609 от Авигеи,26 бывшей жены802 Навала,5037 Кармилитянки;3761 третий7992 — Авессалом,53 сын1121 Маахи,4601 дочери1323 Фалмая,8526 царя4428 Гессурского;1650

4 четвертый7243 — Адония,138 сын1121 Аггифы;2294 пятый2549 — Сафатия,8203 сын1121 Авиталы;37

5 шестой8345 — Иефераам3507 от Эглы,5698 жены802 Давидовой.1732 Они родились3205 у Давида1732 в Хевроне.2275

6 Когда была распря4421 между домом1004 Саула7586 и домом1004 Давида,1732 то Авенир74 поддерживал2388 дом1004 Саула.7586

7 У Саула7586 была наложница,6370 по имени8034 Рицпа,7532 дочь1323 Айя.345 И сказал559 Иевосфей Авениру:74 зачем ты вошел935 к наложнице6370 отца1 моего?

8 Авенир74 же сильно3966 разгневался2734 на слова1697 Иевосфея378 и сказал:559 разве я — собачья3611 голова?7218 Я против Иуды3063 оказал6213 ныне милость2617 дому1004 Саула,7586 отца1 твоего, братьям251 его и друзьям4828 его, и не предал4672 тебя в руки3027 Давида,1732 а ты взыскиваешь6485 ныне на мне грех5771 из-за женщины.802

9 То и то пусть сделает6213 Бог430 Авениру74 и еще3254 больше3254 сделает3254 ему! Как клялся7650 Господь3068 Давиду,1732 так и сделаю6213 ему:

10 отниму5674 царство4467 от дома1004 Саулова7586 и поставлю6965 престол3678 Давида1732 над Израилем3478 и над Иудою,3063 от Дана1835 до Вирсавии.884

11 И не мог3201 Иевосфей возразить7725 Авениру,74 ибо боялся3372 его.

12 И послал7971 Авенир74 от себя послов4397 к Давиду,1732 сказать:559 чья эта земля?776 И еще сказать:559 заключи3772 союз1285 со мною, и рука3027 моя будет с тобою, чтобы обратить5437 к тебе весь народ Израильский.3478

13 И сказал559 Давид: хорошо,2896 я заключу3772 союз1285 с тобою, только прошу7592 тебя об одном,259 именно559 — ты не увидишь7200 лица6440 моего, если не приведешь935 с собою Мелхолы,4324 дочери1323 Саула,7586 когда придешь935 увидеться7200 со мною.

14 И отправил7971 Давид1732 послов4397 к Иевосфею,378 сыну1121 Саулову,7586 сказать:559 отдай5414 жену802 мою Мелхолу,4324 которую я получил781 за сто3967 краеобрезаний6190 Филистимских.6430

15 И послал7971 Иевосфей378 и взял3947 ее от мужа,376 от Фалтия,6409 сына1121 Лаишева.38893919

16 Пошел3212 с нею и муж376 ее и с плачем1058 провожал1980310 ее до Бахурима;980 но Авенир74 сказал559 ему: ступай3212 назад.7725 И он возвратился.7725

17 И обратился19611697 Авенир74 к старейшинам2205 Израильским,3478 говоря:559 и вчера8543 и третьего8032 дня8032 вы желали,1245 чтобы Давид1732 был царем4428 над вами,

18 теперь сделайте6213 это, ибо Господь3068 сказал559 Давиду:1732 «рукою3027 раба5650 Моего Давида1732 Я спасу3467 народ5971 Мой Израиля3478 от руки3027 Филистимлян6430 и от руки3027 всех врагов341 его».

19 То же говорил1696 Авенир74 и Вениамитянам.1144 И пошел3212 Авенир74 в Хеврон,2275 чтобы пересказать1696 Давиду1732 все, чего желали28965869 Израиль3478 и весь дом1004 Вениаминов.1144

20 И пришел935 Авенир74 к Давиду1732 в Хеврон2275 и с ним двадцать6242 человек,582 и сделал6213 Давид1732 пир4960 для Авенира74 и людей,582 бывших с ним.

21 И сказал559 Авенир74 Давиду:1732 я встану6965 и пойду3212 и соберу6908 к господину113 моему царю4428 весь народ Израильский,3478 и они вступят3772 в завет1285 с тобою, и будешь4427 царствовать4427 над всеми, как желает183 душа5315 твоя. И отпустил7971 Давид1732 Авенира,74 и он ушел3212 с миром.7965

22 И вот, слуги5650 Давидовы1732 с Иоавом3097 пришли935 из похода1416 и принесли935 с собою много7227 добычи;7998 но Авенира74 уже не было с Давидом1732 в Хевроне,2275 ибо Давид отпустил7971 его, и он ушел3212 с миром.7965

23 Когда Иоав3097 и все войско,6635 ходившее с ним, пришли,935 то Иоаву3097 рассказали:5046 приходил935 Авенир,74 сын1121 Ниров,5369 к царю,4428 и тот отпустил7971 его, и он ушел3212 с миром.7965

24 И пришел935 Иоав3097 к царю4428 и сказал:559 что ты сделал?6213 Вот, приходил935 к тебе Авенир;74 зачем ты отпустил7971 его, и он ушел?3212

25 Ты знаешь3045 Авенира,74 сына1121 Нирова:5369 он приходил935 обмануть6601 тебя, узнать3045 выход4161 твой и вход41263996 твой и разведать3045 все, что ты делаешь.6213

26 И вышел3318 Иоав3097 от Давида1732 и послал7971 гонцов4397 вслед310 за310 Авениром;74 и возвратили7725 они его от колодезя953 Сира,5626 без ведома3045 Давида.1732

27 Когда Авенир74 возвратился7725 в Хеврон,2275 то Иоав3097 отвел5186 его внутрь8432 ворот,8179 как будто для того, чтобы поговорить1696 с ним тайно,7987 и там поразил5221 его в живот.2570 И умер4191 Авенир за кровь1818 Асаила,6214 брата251 Иоавова.

28 И услышал8085 после310 Давид1732 об этом и сказал:559 невинен5355 я и царство4467 мое вовек57045769 пред Господом3068 в крови1818 Авенира,74 сына1121 Нирова;5369

29 пусть падет2342 она на голову7218 Иоава3097 и на весь дом1004 отца1 его; пусть никогда не остается3772 дом1004 Иоава3097 без семеноточивого,2100 или прокаженного,6879 или опирающегося2388 на посох,6418 или падающего5307 от меча,2719 или нуждающегося2638 в хлебе.3899

30 Иоав3097 же и брат251 его Авесса52 убили2026 Авенира74 за то, что он умертвил4191 брата251 их Асаила6214 в сражении4421 у Гаваона.1391

31 И сказал559 Давид1732 Иоаву3097 и всем людям,5971 бывшим с ним: раздерите7167 одежды899 ваши и оденьтесь2296 во вретища8242 и плачьте5594 над Авениром.74 И царь4428 Давид1732 шел1980 за310 гробом4296 его.

32 Когда погребали6912 Авенира74 в Хевроне,2275 то царь4428 громко53756963 плакал1058 над гробом6913 Авенира;74 плакал1058 и весь народ.5971

33 И оплакал6969 царь4428 Авенира,74 говоря:559 смертью4194 ли подлого5036 умирать4191 Авениру?74

34 Руки3027 твои не были связаны,631 и ноги7272 твои не в оковах,5178 и ты пал,5307 как падают5307 от разбойников.11215766 И весь народ5971 стал3254 еще3254 более3254 плакать1058 над ним.

35 И пришел935 весь3605 народ5971 предложить1262 Давиду1732 хлеба,3899 когда еще5750 продолжался день;3117 но Давид1732 поклялся,7650 говоря:559 то и то пусть сделает6213 со мною Бог430 и еще3254 больше3254 сделает,3254 если я до захождения935 солнца8121 вкушу2938 хлеба3899 или чего-нибудь.3972

36 И весь народ5971 узнал5234 это, и понравилось31905869 ему это, как и все, что делал6213 царь,4428 нравилось58692896 всему народу.5971

37 И узнал3045 весь народ5971 и весь Израиль3478 в тот день,3117 что не от царя4428 произошло умерщвление4191 Авенира,74 сына1121 Нирова.5369

38 И сказал559 царь4428 слугам5650 своим: знаете3045 ли, что вождь8269 и великий1419 муж пал5307 в этот день3117 в Израиле?3478

39 Я теперь еще слаб,7390 хотя и помазан4886 на царство,582 а эти люди,582 сыновья1121 Саруи,6870 сильнее7186 меня; пусть же воздаст7999 Господь3068 делающему6213 злое6213 по злобе7451 его!

2-а Самуїлова

Розділ 3

2-я книга Царств

Глава 3

1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.

1 И была продолжительная752 распря4421 между домом1004 Сауловым7586 и домом1004 Давидовым.1732 Давид1732 все более2390 и более2390 усиливался,1980 а дом Саулов7586 более1800 и более1800 ослабевал.1980

2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;

2 И родились32053205 у Давида1732 сыновья1121 в Хевроне.2275 Первенец1060 его был Амнон550 от Ахиноамы293 Изреелитянки,3159

3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

3 а второй4932 сын его — Далуиа3609 от Авигеи,26 бывшей жены802 Навала,5037 Кармилитянки;3761 третий7992 — Авессалом,53 сын1121 Маахи,4601 дочери1323 Фалмая,8526 царя4428 Гессурского;1650

4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,

4 четвертый7243 — Адония,138 сын1121 Аггифы;2294 пятый2549 — Сафатия,8203 сын1121 Авиталы;37

5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.

5 шестой8345 — Иефераам3507 от Эглы,5698 жены802 Давидовой.1732 Они родились3205 у Давида1732 в Хевроне.2275

6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.

6 Когда была распря4421 между домом1004 Саула7586 и домом1004 Давида,1732 то Авенир74 поддерживал2388 дом1004 Саула.7586

7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“

7 У Саула7586 была наложница,6370 по имени8034 Рицпа,7532 дочь1323 Айя.345 И сказал559 Иевосфей Авениру:74 зачем ты вошел935 к наложнице6370 отца1 моего?

8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?

8 Авенир74 же сильно3966 разгневался2734 на слова1697 Иевосфея378 и сказал:559 разве я — собачья3611 голова?7218 Я против Иуды3063 оказал6213 ныне милость2617 дому1004 Саула,7586 отца1 твоего, братьям251 его и друзьям4828 его, и не предал4672 тебя в руки3027 Давида,1732 а ты взыскиваешь6485 ныне на мне грех5771 из-за женщины.802

9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,

9 То и то пусть сделает6213 Бог430 Авениру74 и еще3254 больше3254 сделает3254 ему! Как клялся7650 Господь3068 Давиду,1732 так и сделаю6213 ему:

10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.

10 отниму5674 царство4467 от дома1004 Саулова7586 и поставлю6965 престол3678 Давида1732 над Израилем3478 и над Иудою,3063 от Дана1835 до Вирсавии.884

11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.

11 И не мог3201 Иевосфей возразить7725 Авениру,74 ибо боялся3372 его.

12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.

12 И послал7971 Авенир74 от себя послов4397 к Давиду,1732 сказать:559 чья эта земля?776 И еще сказать:559 заключи3772 союз1285 со мною, и рука3027 моя будет с тобою, чтобы обратить5437 к тебе весь народ Израильский.3478

13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.

13 И сказал559 Давид: хорошо,2896 я заключу3772 союз1285 с тобою, только прошу7592 тебя об одном,259 именно559 — ты не увидишь7200 лица6440 моего, если не приведешь935 с собою Мелхолы,4324 дочери1323 Саула,7586 когда придешь935 увидеться7200 со мною.

14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.

14 И отправил7971 Давид1732 послов4397 к Иевосфею,378 сыну1121 Саулову,7586 сказать:559 отдай5414 жену802 мою Мелхолу,4324 которую я получил781 за сто3967 краеобрезаний6190 Филистимских.6430

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

15 И послал7971 Иевосфей378 и взял3947 ее от мужа,376 от Фалтия,6409 сына1121 Лаишева.38893919

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.

16 Пошел3212 с нею и муж376 ее и с плачем1058 провожал1980310 ее до Бахурима;980 но Авенир74 сказал559 ему: ступай3212 назад.7725 И он возвратился.7725

17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

17 И обратился19611697 Авенир74 к старейшинам2205 Израильским,3478 говоря:559 и вчера8543 и третьего8032 дня8032 вы желали,1245 чтобы Давид1732 был царем4428 над вами,

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.

18 теперь сделайте6213 это, ибо Господь3068 сказал559 Давиду:1732 «рукою3027 раба5650 Моего Давида1732 Я спасу3467 народ5971 Мой Израиля3478 от руки3027 Филистимлян6430 и от руки3027 всех врагов341 его».

19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.

19 То же говорил1696 Авенир74 и Вениамитянам.1144 И пошел3212 Авенир74 в Хеврон,2275 чтобы пересказать1696 Давиду1732 все, чего желали28965869 Израиль3478 и весь дом1004 Вениаминов.1144

20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.

20 И пришел935 Авенир74 к Давиду1732 в Хеврон2275 и с ним двадцать6242 человек,582 и сделал6213 Давид1732 пир4960 для Авенира74 и людей,582 бывших с ним.

21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.

21 И сказал559 Авенир74 Давиду:1732 я встану6965 и пойду3212 и соберу6908 к господину113 моему царю4428 весь народ Израильский,3478 и они вступят3772 в завет1285 с тобою, и будешь4427 царствовать4427 над всеми, как желает183 душа5315 твоя. И отпустил7971 Давид1732 Авенира,74 и он ушел3212 с миром.7965

22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

22 И вот, слуги5650 Давидовы1732 с Иоавом3097 пришли935 из похода1416 и принесли935 с собою много7227 добычи;7998 но Авенира74 уже не было с Давидом1732 в Хевроне,2275 ибо Давид отпустил7971 его, и он ушел3212 с миром.7965

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.

23 Когда Иоав3097 и все войско,6635 ходившее с ним, пришли,935 то Иоаву3097 рассказали:5046 приходил935 Авенир,74 сын1121 Ниров,5369 к царю,4428 и тот отпустил7971 его, и он ушел3212 с миром.7965

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?

24 И пришел935 Иоав3097 к царю4428 и сказал:559 что ты сделал?6213 Вот, приходил935 к тебе Авенир;74 зачем ты отпустил7971 его, и он ушел?3212

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.

25 Ты знаешь3045 Авенира,74 сына1121 Нирова:5369 он приходил935 обмануть6601 тебя, узнать3045 выход4161 твой и вход41263996 твой и разведать3045 все, что ты делаешь.6213

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

26 И вышел3318 Иоав3097 от Давида1732 и послал7971 гонцов4397 вслед310 за310 Авениром;74 и возвратили7725 они его от колодезя953 Сира,5626 без ведома3045 Давида.1732

27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.

27 Когда Авенир74 возвратился7725 в Хеврон,2275 то Иоав3097 отвел5186 его внутрь8432 ворот,8179 как будто для того, чтобы поговорить1696 с ним тайно,7987 и там поразил5221 его в живот.2570 И умер4191 Авенир за кровь1818 Асаила,6214 брата251 Иоавова.

28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.

28 И услышал8085 после310 Давид1732 об этом и сказал:559 невинен5355 я и царство4467 мое вовек57045769 пред Господом3068 в крови1818 Авенира,74 сына1121 Нирова;5369

29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“

29 пусть падет2342 она на голову7218 Иоава3097 и на весь дом1004 отца1 его; пусть никогда не остается3772 дом1004 Иоава3097 без семеноточивого,2100 или прокаженного,6879 или опирающегося2388 на посох,6418 или падающего5307 от меча,2719 или нуждающегося2638 в хлебе.3899

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.

30 Иоав3097 же и брат251 его Авесса52 убили2026 Авенира74 за то, что он умертвил4191 брата251 их Асаила6214 в сражении4421 у Гаваона.1391

31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.

31 И сказал559 Давид1732 Иоаву3097 и всем людям,5971 бывшим с ним: раздерите7167 одежды899 ваши и оденьтесь2296 во вретища8242 и плачьте5594 над Авениром.74 И царь4428 Давид1732 шел1980 за310 гробом4296 его.

32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.

32 Когда погребали6912 Авенира74 в Хевроне,2275 то царь4428 громко53756963 плакал1058 над гробом6913 Авенира;74 плакал1058 и весь народ.5971

33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?

33 И оплакал6969 царь4428 Авенира,74 говоря:559 смертью4194 ли подлого5036 умирать4191 Авениру?74

34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.

34 Руки3027 твои не были связаны,631 и ноги7272 твои не в оковах,5178 и ты пал,5307 как падают5307 от разбойников.11215766 И весь народ5971 стал3254 еще3254 более3254 плакать1058 над ним.

35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“

35 И пришел935 весь3605 народ5971 предложить1262 Давиду1732 хлеба,3899 когда еще5750 продолжался день;3117 но Давид1732 поклялся,7650 говоря:559 то и то пусть сделает6213 со мною Бог430 и еще3254 больше3254 сделает,3254 если я до захождения935 солнца8121 вкушу2938 хлеба3899 или чего-нибудь.3972

36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.

36 И весь народ5971 узнал5234 это, и понравилось31905869 ему это, как и все, что делал6213 царь,4428 нравилось58692896 всему народу.5971

37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

37 И узнал3045 весь народ5971 и весь Израиль3478 в тот день,3117 что не от царя4428 произошло умерщвление4191 Авенира,74 сына1121 Нирова.5369

38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

38 И сказал559 царь4428 слугам5650 своим: знаете3045 ли, что вождь8269 и великий1419 муж пал5307 в этот день3117 в Израиле?3478

39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“

39 Я теперь еще слаб,7390 хотя и помазан4886 на царство,582 а эти люди,582 сыновья1121 Саруи,6870 сильнее7186 меня; пусть же воздаст7999 Господь3068 делающему6213 злое6213 по злобе7451 его!